«Давно вже минула війна…»
Здається, сьогодні уже ніщо не нагадує нам про буремні події воєнних років. Здавалося, можна спокійно забути і не згадувати їх. Але як говорив мудрець: «Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього». 74 роки назад війна крокувала по всій Україні не обминула вона й міста Апостолове. Коли мирна праця колгоспників була перервана віроломним нападом німецьких фашистів, переважна більшість населення пішла захищати свою Батьківщину. І сьогодні, ми завжди будемо пам’ятати тих, хто гідно пройшов дорогами війни, сумлінно виконав священний обов’язок - мужньо захистив нашу землю від фашистських загарбників і свято береже бойові та військові традиції героїчного минулого.
5 лютого 1944 року пам’ятний день міста Апостолове. В цей день був оголошений наказ Верховного Головнокомандуючого, в якому зазначалося, що війська 3-го Українського фронту, після зав’язки боїв місцевого характеру прорвали сильно укріплену оборону німців в районі північно-східніше Кривого-Рогу і північного Нікополя, просунулись вперед за чотири дні наступальних боїв від 45 до 60 км і розширили прорив до 170 км по фронту.
В ході наступу наші війська, розгромивши чотири піхотних і три танкових дивізій противника оволоділи містом і залізничним вузлом Апостолове. Тим самим наші війська відрізали шляхи відступу на захід угрупування в німців в складі п’яти піхотних дивізій які, діяли в районі Нікополя. На ознаменування здобутої перемоги, з’єднання і частини, які найбільше відзначились в боях, були представлені до присвоєння назви «Апостолівська». В боях за Апостолове багато воїнів полягло смертю хоробрих, серед них Герой Радянського Союзу майор Кашпуров П.О., капітан Шитов В.В. та інші . За величні подвиги на фронтах війни близько 2-тис. жителів Апостолове нагороджено орденами і медалями Союзу СРСР, серед них підполковника Пензева Я.С., підполковника Крамара І.А., майора Липку А.М., майора Стрижака Г.В., капітана Сніта А.Д., та багато інших.
Нікого в Апостоловому не залишить байдужим число 5 лютого, бо це День визволення нашого міста.
Донині не вщухає біль про долю людей і землю, на якій вони жили, боролися і входили в безсмертя. А забути про ті жахливі часи не може ніхто, як дорослі так і діти. Ми завжди будемо пам’ятати всіх тих, хто зробив можливе і неможливе наближаючи визволення нашої рідної Апостолівщини від фашистських окупантів. Ми завжди будемо вдячні тим, хто кував цю Перемогу, бо наші ветерани - жива історія країни, її складної і важкої боротьби з фашизмом. Героїчна боротьба визволителів – це зразок самовідданого служіння народу і Батьківщині.
